Опублікував(ла) europsyhistory | Жовтень 9, 2010

Становлення психоісторії, як науки

Інтерес істориків до використання психологічних методів і прийомів дослідження слід шукати в проблемі осмислення природи людської мотивації, яка завжди була одним з найбільш важливих питань історичного пізнання. Стикаючись з матеріальними свідоцтвами минулого, моделюючи ту чи іншу ситуацію, історик неминуче стикається із завданням адекватного сприйняття отриманої інформації і намагається дати раціональну оцінку антології подій. Найважливішою причиною виникнення історії слід вважати прагнення окремих особистостей і цілих спільнот знайти спадкоємність свого існування. Це і зближує історію за своєю природою з психологією.

Не випадково багато авторів давнини звертали увагу на психологічний аспект історичної реальності, активно використовуючи доступні їм знання. Так, Геродот пояснював характер народів способом життя і навколишнім середовищем. Величезну роль у розвитку історичної та психологічної теорій зіграла концепція культурного релятивізму, висунута М. Монтень (XVI ст.). Автор книги “Нова наука” Дж. Віко (1668 – 1744 р.р.) зробив суттєве доповнення, вказавши на те, що крім фізичних відмінностей у культурі присутні ще й емоційні.

Процес інтелектуалізації науки, що почався в кінці XVIII ст. супроводжувався зростанням соціальної значущості гуманітарних знань. Ще наприкінці п’ятдесятих років XIX ст., з’явився такий науковий напрямок як психологія народів. Її засновники – німецькі вчені Х. Штейнталь і М.Лацарус спробували застосувати індивідуально-психологічну теорію І. Гербарта до культурно-історичного матеріалу. Їх погляди проте не знайшли підтримки у продовжувача їх теоретичних досліджень Вільгельма Вундта (1832 – 1920 р.р.), який визначив психологію народів як науку про історичний розвиток. На думку вченого, і психологія, і історія досить близькі один до одного, так як є науками про дух. Але, якщо психології належить домінуючий феноменологічний характер, то історії – описовий генетичний.

Значний внесок у розвиток досліджень історичного матеріалу внесли представники масової психології – Г. Тард, С. Сигеле, Г. Лебон, В. Бехтерєв, М. Михайловський, В. Райх, Е. Канетті та ін Хоча їх роботи розрізнялися за теоретико-методологічної спрямованості, всі вони були сфокусовані на вивченні групової поведінки. Характерною рисою масової психології залишався пошук якоїсь енергетичної складової групової свідомості. Величезну роль у залученні історико-культурологічних матеріалів як об’єкта дослідження відіграли такі напрямки психології, як біхевіоризм (Дж. Б. Уотсон, Л. Дуб, Дж. Доллард) та психоаналіз (З. Фрейд, К. Г. Юнг, О. Ранк, Г. Рохейм).

Але спроби психологів працювати на історичному полі, як правило, обмежувалися не завжди коректним підбором історичних фактів. Історія для них служила лише фоном для обгрунтування психологічних теорій. Виходом з даної ситуації могла стати взаємна інтеграція. Бурхливі події тридцятих – сорокових років у Європі – прихід до влади фашистів, II Світова війна і пішовша за нею історіографічна криза не сприяли швидкому розвитку наукових інтеграційних процесів. Тим не менш, поява історичної психології, історичної антропології, нової соціальної історії та мікроісторії свідчать про те, що проблема нових форм історичного синтезу залишається для європейської історіографії актуальною. Відмінною рисою європейських шкіл є вивчення зовнішніх по відношенню до особистості соціокультурних детермінант, всього того, що об’єднує індивідуальність з її історією і часом.

У США процес наукового синтезу супроводжувався зростанням популярності публічної історії, винесеної за вузькі академічні рамки. Найбільш діяльними прихильниками інтеграції історії і психології тут були брати Вільям і Вальтер Лангер – історик і психолог. В 1958 р. у світ вийшла книга відомого психолога, педагога і філософа Е. Г. Еріксона “Молодий Лютер: психоаналітичне історичне дослідження”. Е. Г. Еріксон вперше в науковому світі використав поняття психоісторії – “суть компостної купи сучасних міждисциплінарних зусиль, які допоможуть удобрити нові поля і виростити майбутні квіти методологічної суворості”. З 1970-их рр.. в США почали виникати перші найбільш значні психоісторичні організації.

 

Advertisements

Responses

  1. […] europsyhistory пишет: Стикаючись з матеріальними свідоцтвами минулого, моделюючи ту чи іншу ситуацію, історик неминуче стикається із завданням адекватного сприйняття отриманої інформації і намагається дати раціональну оцінку антології подій. … Величезну роль у розвитку історичної та психологічної теорій зіграла концепція культурного релятивізму, висунута М. Монтень (XVI ст.). Автор книги “Нова наука” Дж. Віко (1668 – 1744 р.р.) зробив суттєве доповнення, вказавши на те, що крім фізичних … […]


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Категорії

%d блогерам подобається це: