Українська влада повернулась задом до жертв нацизму

Уряд вирішив не підвищувати пенсійний вік для жінок в тому числі за рахунок людей постраждалих від націонал-соціалістичного режиму.  Відповідно до Постанови Кабінету міністрів Українивід 27 жовтня 2010 р. № 976 (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd) відміняється дія пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530:

” Установити, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” проводиться у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність:

1) колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, — на 25 відсотків;

2) колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося
14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами I, II і III групи від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, – відповідно на 50, 40 і 30 відсотків;

3) колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, — на 10 відсотків, а зазначеним особам, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, — на 15 відсотків;

4) дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у підпункті 2 цього пункту, які не одружилися вдруге, — на 25 відсотків, а дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, — на 10 відсотків.”

(Джерело:http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/cardnpd)

Здається нинішня українська влада вирішила повернутися до тих часів, коли люди, яким варто ставити пам’ятник тільки за те, що вони пройшовши війну,  концтабори, гетто та інші прояви нацистського режиму взагалі вижили, не шануються у суспільстві. За радянської влади такі особи підлягали репресіями, звинувачувались у державній зраді, засуджувались суспільством внаслідок державної політики та пропаганди. Сьогодні Україна ніби-то є демократичною країною, що розділяє європейські цінності, невже в цьому реченні ключовим словом все ж таки є слово “ніби-то”?